6 отзывов
+380676050707
Украина Киев вул. Герцена, 17-25
График работы

Кримінальна складова №3 Працівник підприємства - корупціонер

Кримінальна складова №3 Працівник підприємства - корупціонер

03.11.18

______________________________________________________________________________________________________

  Віталій Куруц юрист

______________________________________________________________________________________________________

 

Спільне й відмінне між злочинами, передбаченими 

частиною 3 статті 354 КК України та частиною 1 статті 368 КК України

 

 

 

Частиною 3 статті 354 КК України встановлено кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання працівником підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, або особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в установі чи організації, або у зв’язку з діяльністю особи на користь підприємства, установи чи організації, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи.

 

З аналізу диспозиції вказаної частини статті можна зробити висновок, що об'єктивна сторона цього складу злочину полягає у таких діях, як:

1) прийняття працівником підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, пропозиції надати йому неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в установі чи організації, в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, або в інтересах третьої особи;

2) прийняття працівником підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, обіцянки надати йому неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в установі чи організації, в інтересах того, хто обіцяє таку вигоду, або в інтересах третьої особи;

3) прийняття особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, пропозиції надати їй неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій у зв’язку з діяльністю особи на користь підприємства, установи чи організації, в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, або в інтересах третьої особи;

4) прийняття особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, обіцянки надати їй неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій у зв’язку з діяльністю особи на користь підприємства, установи чи організації, в інтересах того, хто обіцяє таку вигоду, або в інтересах третьої особи;

5) одержання працівником підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь‑яких дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в установі чи організації, в інтересах того, хто надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи;

6) одержання особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь-яких дій у зв’язку з діяльністю особи на користь підприємства, установи чи організації, в інтересах того, хто надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи;

7) прохання працівника підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, надати неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в установі чи організації, в інтересах того, хто надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи;

8) прохання особи, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, надати неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення будь-яких дій у зв’язку з діяльністю особи на користь підприємства, установи чи організації, в інтересах того, хто надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи;

 

 З наведеного вбачається, що суб'єктом злочину, предбаченого частиною 3 статті 354 КК України, може бути виключно працівник підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, або ж особа, яка працює на користь підприємства, установи чи організації. 

 

Відповідно до визначення, наведеного у примітці до статті 364 КК України, службовою особою є особа, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснює функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймає постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

 

Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

 

Водночас особою, яка працює на користь підприємства, установи, організації, є особа, яка виконує роботу або надає послугу відповідно до договору з таким підприємством, установою, організацією.

 

При кваліфікацій дій за вказаною статтею варто розрізняти "пропозицію надати неправомірну вигоду" та "обіцянку надати неправомірну вигоду". Перша дія полягає у висловленні особі наміру надати неправомірну вигоду, обіцянка ж полягає у висловленні такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

 

Санкція частини 3 статті 354 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадських робіт на строк від ста до двохсот годин, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк. Таким чином відповідно до класифікації, наведеної у статті 12 КК України, цей злочин віднесно до злочинів невеликої тяжкості.

 

На відміну від вказаного злочину, злочин, передбачений частиною 1 статті 368 КК України, передбачає кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

 

Об᾽єктивна сторона злочину, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України, полягає в таких діях службової особи, як:

1) прийняття пропозиції надати їй неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища;

2) прийняття обіцянки надати їй неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища;

3) одержання нею неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища;

4) прохання надати неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

 

Варто наголосити, що за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України, може бути притягнуто лише службову особу.

Цей злочин є злочином середньої тяжкості та передбачає суворіші види покарання ніж попередній, а саме: штраф від однієї тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від трьох до шести місяців, або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років. Позаяк санкцією статті передбачене обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

 Звідси випливає, що характерною ознакою, яка відрізняє склад злочину, передбачений частиною 3 статті 354 КК України, від злочину, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України, є суб'єктний склад, тобто приналежність суб'єкта злочину до службової особи

 

Разом із тим, суб'єктивна сторона обох злочинів характеризується прямим умислом і наявністю корисливого мотиву. Поряд із тим, для обох злочинів властиво вчинення суб'єктом злочину діяння (дії чи бездіяльності) з використанням становища, яке він займає, перебуваючи у трудових або договірних відносинах з роботодавцем або контрагентом.

Знання відмінностей між порівнюваними складами злочину є досить важливим на практиці та має вирішальне значення для правової кваліфікації дій суб'єкта.

 

Показовим у цьому плані є рішення судів у кримінальній справі № 524/4170/15-к, у якій викладача Кременчуцького медичного коледжу було виправдано у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 368 КК України.

Так, зокрема, вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2015 обвинувачену було виправдано за недоведеністю її вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 23.03.2016 виправдувальний вирок місцевого суду скасовано та постановлено новий вирок, яким підсудну було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 354 КК України, та засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень.

Обгрунтовуючи свою позицію (зміну правової кваліфікації) суд апеляційної інстанції зазначив, що підтримуючи обвинувачення прокурор помилково вважав, що підсудна виконувала організаційно-розпорядчі функції і відповідно до примітки статті 364 КК України була службовою особою, оскільки відповідно до своїх посадових обов'язків була зобов'язана проводити зайняття і здійснювати контроль та оцінку якості знань студентів з відповідного предмету, приймати заліки, іспити, звіти про проходження практики тощо.

Колегія суддів, зокрема, зазначила, що викладач здійснювала функції педагогічного працівника і не була наділена ні організаційно-розпорядчими, ні адміністративно-господарськими функціями, тому не може вважатися службовою особою і нести відповідальність за частиною 1 статті 368 КК України.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у діях підсудної ознак менш тяжкого злочину, а саме злочину, передбаченого частиною 3 статті 354 КК України, оскільки вона прийняла та одержала як працівник установи, яка не є службовою особою, неправомірну вигоду за вчинення будь-яких дій з використанням свого становища, яке займає в установі в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду.

Разом із тим, подальший розгляд цієї справи у касаційному суді показав, що фігурантку цієї справи все ж було виправдано з підстав, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

 

Другие статьи