6 відгуків
Україна Київ бульвар Лесі Українки, 34

Інтерв'ю Голови Верховного Суду України Ярослава Романюка газеті «Юридична практика»

Інтерв'ю Голови Верховного Суду України Ярослава Романюка газеті «Юридична практика»

24.09.19

— Ярославе Михайловичу, зараз однією з найбільш обговорюваних у суспільстві тим є можливий арешт трьох суддів Печерського районного суду р. Києва. Ще кілька тижнів тому в ЗМІ з'явилася інформація про те, що Генеральний прокурор вніс в парламент відповідні подання для одержання згоди на арешт суддів. Однак нещодавно в коментарі нашому виданню ви говорили про те, що такі подання надійшли на ваше ім'я в ЗСУ. Так яка ж, власне, процедура арешту судді?

— Питання про арешт судді має певну специфіку. Так, згідно з частиною 3 статті 126 Конституції України суддя без згоди парламенту не може бути затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. У відповідності з частиною 2 статті 218 Закону «Про Регламент Верховної Ради України» подання про надання парламентом згоди на затримання чи арешт судді ініціюється прокурором та судовими органами, при цьому таке подання повинно бути підтримано і внесено до верховної Ради Головою ВСУ. Тобто зараз процедура виглядає так: Генеральний прокурор виносить подання, в якому просить Верховну Раду дати згоду на затримання і арешт судді, і направляє його ВСУ. Голова Верховного Суду, підтримуючи подання, вносить його в парламент.

 

— Ви внесли у Верховну Раду відповідні подання щодо зазначених суддів. Які підстави для такого рішення?

— Так, подання Генерального прокурора України стосовно цих суддів 27 лютого мною внесено до парламенту. Підстави для арешту передбачені нормами Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), зокрема її статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), а також рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), адже саме за допомогою рішень цього суду здійснюється тлумачення норм Конвенції.

Основна мета зазначеної статті Конвенції полягає в запобіганні довільного або необґрунтованого позбавлення волі (рішення ЄСПЛ у справі «Маккей проти Сполученого Королівства»). ЄСПЛ звертає увагу на те, що вимога законності позбавлення волі не може бути задоволено просто шляхом дотримання національного законодавства; національне законодавство саме по собі має відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, виражені або припускаються в ній (справа «Плесо проти Угорщини»). Тому в першу чергу необхідно було визначитися, чи існують у відповідності з Конвенцією підстави для висновку суддів під варту, виходячи з матеріалів, наданих Генеральним прокурором. У рішенні по справі «Джессиус проти Литви» ЄСПЛ роз'яснив, що в розумінні статті 5 Конвенції особа може бути взята під варту на підставі підпункту «з» пункту 1 цієї статті тільки в рамках кримінального провадження з тим, щоб воно (особа) постало перед компетентним органом за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.

Наявність мети доставлення підозрюваного до суду має розглядатися незалежно від досягнення цієї мети (справа «Петков та Профиров проти Болгарії»). Допит у період укладання проводиться з метою сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження або спростування конкретного підозри, що став підставою для арешту (справи «Броган та інші проти Сполученого Королівства», «Лабита проти Італії»).

Таким чином, мета затримання і арешту — доставка в компетентний правоохоронний орган особи, щодо якої існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, якщо це особа ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань, установлених законом.

Всі троє суддів підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 375 Кримінального кодексу (КК) України — прийняття завідомо неправосудного рішення, що спричинило тяжкі наслідки або вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах. Особа, яка підозрюється у скоєнні цього злочину, не може бути взято під варту, оскільки покарання за нього закон передбачає у вигляді позбавлення волі на строк більше п'яти років.

В уявленнях Генерального прокурора України наведено підстави для арешту: мова йшла про те, що судді, будучи досить обізнаними щодо суті пропонованих їм підозр, свідомо відмовлялися отримувати повідомлення про підозру у скоєнні злочину, не були в органи слідства для проведення слідчих дій, ухилялися від виконання своїх обов'язків у кримінальному провадженні, створюючи перешкоди для підтвердження або спростування підозри і встановлення об'єктивної істини.

 

— Ви вважаєте, що підозри у вчиненні злочинів суддями достатньо обгрунтовані?

— Судді підозрюються у скоєнні серйозного злочину — прийняття неправосудних судових рішень, і підозри Генеральним прокурором аргументовані в уявленнях. Один суддя підозрюється в тому, що задовольнив позов по цивільній справі і позбавив людину права власності на автомобіль та квартиру, грунтуючись тільки на усних поясненнях позивача, практично не маючи письмових доказів. При цьому відповідач нічого не знав про те, що справа розглядається в суді, що не отримував повідомлень про дати судових засідань, та й саме судове рішення відповідача не було направлено.

Двоє інших суддів підозрюються у прийнятті неправосудних рішень, оскільки водіїв позбавили права керування автомобілем за невиконання вимоги працівника ДАІ про зупинку транспортного засобу, приймаючи рішення фактично на одному доказі — рапорті працівника ДАІ, не соответствовавшем вимогам і навіть не підписаний посадовою особою. В одній справі рішення було прийнято без заслуховування пояснень особи, притягнутого судом до відповідальності. В іншій справі суддя не взяв до уваги пояснення особи, залученого до відповідальності, без перевірки доказів вказав, що такі пояснення суперечать рапортом працівника ДАІ.

Поки йде процес досудового розслідування, у судовому порядку кримінальні справи не розглядалися, і стверджувати про обґрунтованість звинувачень я не можу. Але ми зараз говоримо про можливість так званого попереднього ув'язнення під варту, і на цей рахунок ЄСПЛ має визначення значення терміна «обґрунтована підозра». У практиці ЄСПЛ розділяє поняття «підозра» і «обвинувачення» і встановлює, що підпункт «з» пункту 1 статті 5 Конвенції не передбачає, що в момент затримання або в період утримання під вартою слідчі органи повинні мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення (справа «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»). Термін «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення для цілей попереднього ув'язнення передбачає наявність фактів чи відомостей, достатніх для того, щоб об'єктивний спостерігач міг зробити висновок, що відповідна особа могла вчинити злочин (рішення у справах «Ільгар Маммадов проти Азербайджану», «Эрдагоз проти Туреччини», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

 

— Судові рішення, про яких йде мова, скасовані в апеляційному порядку?

— Постанова, прийнята однією з суддів у справі про адміністративне правопорушення, — так. Апеляційний суд скасував таку постанову і закрив провадження по справі в зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення. При цьому апеляційним судом встановлено, що працівник міліції, чий рапорт без підпису був покладений судом в основу обвинувального висновку, насправді їм не складався, сам правопорушник інкримінований йому час порушення знаходилася в зовсім іншому місці і до правопорушення ніякого відношення не має. Аналогічну постанову іншого судді в апеляційному порядку не переглядалося, суддя сам в березні 2014 року припинив провадження у справі на підставі Закону України від 21 лютого 2014 року «Про недопущення переслідування і покарання осіб з приводу подій, що мали місце під час проведення мирних зібрань та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України». Рішення третього судді (по цивільній справі) за станом на момент внесення подання не було скасовано, але справа перебувала в провадженні апеляційного суду.

Поки судове рішення не скасовано, воно формально юридично вважається законним. Але я вже говорив, що не слід плутати поняття «обґрунтована підозра» для цілей попереднього затримання з обґрунтуванням звинувачення для розгляду справи судом. Так, рішення двох суддів в апеляційному порядку на момент внесення подань в парламент не були скасовані. Але і судді не визнані винними. Їм лише оголошено підозру у скоєнні злочину.

 

— Але суддя Оксана Царевич у недавньому інтерв'ю одному з юридичних видань розповіла, що була порушена процедура повідомлення про підозру, тільки Генеральний прокурор або його заступник повинні були особисто вручити їй повідомлення, а оскільки цього не сталося, то підозра не оголошено.

Відносно всіх трьох суддів повідомлення про підозру підписані Генеральним прокурором України. Вручення судді цього документа особисто Генеральним прокурором або його заступником закон не передбачає, і подібні заяви не обґрунтовані. Якщо ж говорити про саму суть повідомлення про підозру, то, виходячи з того ж поняття терміна «обґрунтована підозра», як воно сформувалося у практиці ЄСПЛ, таке повідомлення необхідно для того, щоб особа знала і розуміла, в чому його підозрюють і в зв'язку з цим мало можливість захищатися. З матеріалів, наданих Генеральним прокурором, судді розуміли, в чому їх підозрюють, але свідомо ухилялися від отримання повідомлення про підозру, щоб потім посилатися на те, що юридичного статусу підозрюваного вони не набули. Це підтверджує і їх подальша поведінка (Оксана Царевич давала інтерв'ю, Віктор Кицюк — пояснення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України).

 

— Чи дійсно є необхідність у застосуванні такого крайнього заходу — арешту суддів? Невже не можна іншим способом забезпечити виконання ними обов'язків підозрюваних?

— У поданні Генерального прокурора було зазначено, що судді ухилялися від явки до компетентних слідчі органи та виконання процесуальних обов'язків підозрюваного: одного з цих суддів не представилося можливим знайти ні за місцем проживання, ні за місцем реєстрації, ні за місцем роботи, двоє інших відмовлялися отримати повідомлення про підозру, не були на допит за викликом слідчого.

Якщо говорити про допустимих законних підстав для арешту, то таким і є необхідність доставки особи до компетентних органів слідства для допиту (рішення ЄСПЛ у справах «Ілля Стефанов проти Болгарії», «Осипенко проти України», «Ходорковський проти Росії»). Допит — важлива слідча дія, необхідна для встановлення істини по справі, і проводиться воно з метою сприяння кримінальному розслідуванню. З цієї точки зору, якщо судді ухиляються від допиту, їх затримання для доставки в органи слідства допустимо, адже наявність у підозрюваного статусу судді часто робить неможливим застосування до нього інших засобів процесуального впливу.

 

— Якщо статус судді у підозрюваного не дозволяє ефективно здійснювати досудове розслідування, може, слід істотно обмежити гарантії незалежності суддів?

— Це неправильна позиція. Незалежність суддів — обов'язковий атрибут будь-якого демократичного держави, і гарантії незалежності не слід плутати зі спробами деяких суддів ухилитися від виконання обов'язків підозрюваного в кримінальному процесі. Суддя завжди залежимо від закону, від Кодексу суддівської етики. І в цій ситуації судді повинні надходити у відповідності з професійними етичними нормами, захищатися від підозри законними способами, а не прикриватися незалежністю. Якби судді повели себе по-іншому, можливо, і Генеральний прокурор не став би ініціювати питання про надання згоди на арешт.

 

— Так у суддів є час змінити своє ставлення до участі в слідчих заходах. Це може вплинути на вирішення питання про їх арешт?

— Я думаю, що може. ЄСПЛ у рішенні по справі «Ладент проти Польщі» вказав, що утримання під вартою у відповідності з Конвенцією має бути сумірною заходом для досягнення зазначеної мети. Вважаю, що в нашому випадку, якщо підозрювані судді припинять ухилятися від виконання своїх обов'язків, необхідності в арешті відпаде. Зрештою, зараз мова йде про отримання згоди парламенту на затримання і арешт суддів. Отримавши таку згоду, Генеральний прокурор буде вирішувати, чи є в цьому потреба і підстави, виходячи з ситуації на той час.

 

— Участь суддів у слідчих заходах відбувається все частіше. Не так давно прокуратура проводила обшуки в Окружному адміністративному суді р. Києва і в тому ж Печерському районному суді столиці, що стало підставою для заяв про тиск на суд. Чи були підстави для обшуку в судах?

— Не в моїй компетенції давати оцінку обґрунтованості проведення слідчих заходів. Звичайно, обшук в суді — факт безпрецедентний, при тому, що в загальному — це слідча захід, допустиме в рамках досудового кримінального розслідування злочину для отримання, збору доказів або їх перевірки у конкретному кримінальному провадженні.

Але треба розуміти, що незалежність суддів існує не тільки і навіть не стільки для самих суддів. Суддівська незалежність потрібна для людей. Щоб кожна людина, звертаючись до суду, був упевнений в тому, що його справу розгляне неупереджений суддя, і на рішення цього судді ніхто і ніщо не вплине. Тільки закон.

Тому незалежність суддів — це не привілей і не спосіб перешкодити проведенню слідчих заходів. Слід пам'ятати, що перед законом всі рівні. Якщо є підстави підозрювати суддю у вчиненні злочину, то він повинен постати перед законом і виконувати процесуальні обов'язки, як і будь-який інший громадянин. Судді потрібно дотримуватися професійних етичних норм і захищатися законними методами, а не ухилятися від участі в слідчих заходах, посилаючись на гарантії суддівської незалежності, і таким чином створювати перешкоди у встановленні об'єктивної істини по справі.

Ми всі прекрасно розуміємо ситуацію в державі і настрою, витають у суспільстві. Необдумані, вчинені іноді під впливом емоцій вчинки суддів, які потрапили під підозру у вчиненні злочинів, ні до чого доброго не призведуть і не посприяють зняття підозр. Навпаки, такі дії лише додають сумнівів у законослухняності суддів.

 

— До питання про поведінку суддів. Кілька днів тому в ЗМІ з'явилася відеозапис інциденту за участю Владислава Оберемко, судді Макарівського районного суду Київської області, та працівників Державтоінспекції. На цьому записі суддя фактично визнає, що керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, нецензурно висловлюється, загрожує зброєю. Вже відомо, що за даним фактом прокуратура розпочала кримінальне провадження. Як ви прокоментуєте це?

— Об этом инциденте я узнал 1 марта, в воскресенье, так же, как и большинство, — из Интернета. Поведение судьи, запечатленное на видео, вызывает негодование и возмущение. Судья должен понести заслуженное наказание. Это неприемлемое поведение для человека любой профессии, не говоря уже о судье, который обязан соблюдать закон и морально-этические принципы поведения, достойно себя вести не только в рабочее время, но и в своей частной жизни.

На жаль, коли подібне неподобство відбувається за участю якого-небудь одного судді, хвиля негативу в черговий раз захльостує всю систему та всіх суддів. Тому в першу чергу сама судова система повинна негайно відреагувати на цей факт, що ми і зробили — вже в понеділок, 2 березня, ВСУ звернувся у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України з проханням невідкладно розпочати проведення перевірки для вирішення питання про притягнення судді до передбаченої чинним законодавством відповідальності аж до звільнення за порушення присяги.

Інші статті